А до Європи рукою подати.
Вирвались сьогоді у справах до Херсону, як кажуть туди й назад, їдемо все нормалньо, трохи трясе, ями як були так і є, карантини від африканської чуми встановлені, поліція машини зупиняє – стоїть “на страже”, водії підморгують один одному фарами – попереджають, пісні по радіо майже всі українські – квоти рулять.
Їдемо, їдемо і овва! Європа!
Дорога гладенька – рівненька, виблисукє, ще не вилиняла, все що повинно бути розмічено – розмічено, узбіччя чисті, бо автівки їдуь швидко і сміття вітром зносить в Україну.
І сонце у Європі не таке, і проміння, і єври не гривні…
Їдемо кайфуємо, дорожників хвалимо, на англійську мову (не сторону!) переходимо і бац, всьо, 15км Європи промелькнули і закінчились.
Що тут тієї Європи…, раз – два і знову в …
А дороги в нас, ще й не самі гірші.
Ех, Європа
