У ті часи коли все починалось, наше місто виглядало приблизно так, як зображено на картинах чудових українських художників.
Наші батьки, та я теж, ще застали такий місточок у Скадовську. Коли йдеш по ньому до катера, видно і медузи, і бички, і легке колихання морської рослинності. Місток хитався (чи то ноги трусились), рибалки заважали туристам, а туристи – рибалкам. А бичка можна було ловити без наживки.
 |
|
|
Парапету ще не було і берег дихав на повні груди.
 |
| Р.Судковський, украінський художник “Місячна ніч на морі” |
Перші забудовники вже проявляли свою підприємливість і мабуть вже тоді намітили місце для човникової станції
 |
| Михайло Алісов”Вечірня рибалка”, 1890 |
А там наш острів. Джарилгач.
Насправді це Дніпро. але дуже мені нагадує Лазурне. Де море, грізне і Чорне, переливається в затоку- теплу, мілку і спокійну.
 |
| Сергій Світославський |
Вітрильник на морі завжди гарно, романтично та мрійливо. Кажуть – до здійснення бажань.
Коли у затоку зайшов “Товарищ” діти були у такому захваті, що позбігали з дворів і погубились, а може це ми, просто побігли на море, а батькам сказали, що дивились на корабель?
 |
| Сергій Світославський “Вітрильник”, 1890
…Белеет
парус одинокой В |
І небо наше, і поля, і люди.
Ми живемо і працюємо під прапором України.
 |
| Микола Пимоненко “Перед грозою” |
Нам тепло від сонця, нам добре від ниви, нам море і небо дарує блакить…
У кафе “Перекресток” є ось така картина. Стара рятувальна станціїя. ЇЇ замовили В.Сахарову коли стало зрозуміло, що гряде неминуче покращення – “Маямі” і станцію просто знесуть.
Так от, щоб пам’ятали.
І жили за принципом – не нашкодьте.
