Улюблене багатьма свято – Вербну неділю, ми мабуть вперше, святкуємо в режимі карантину.
Ми взагалі до карантину вже звикаємо: оминаємо людяні місця, носимо маски, дезинфікуємо руки, не гуляємо в парках і на набережній…Ми змінюємо свої традиціїї
Як освятити вербу у Скадовську.
Хоч храми у Скадовську і відкриті, людей тут дуже мало, по перше не всі знають працює церква чи ні. А по друге, ми дослуховуємося до порад і не ризикуємо зайвий раз, сидимо дома.
Дорога біля храму перекрита і з обох боків чергують поліціянти і військові. Людей о 9 ранку було дуже мало і в приміщення храму вони не заходили. А на подвір’ї стоїть стіл де лежить вже освячена верба, кому треба, беруть. Ось така у нас Вербна неділя.
Я й сама не знала, що сьогодні в церкві можна буде взяти освяченої верби і вирішили що освячу її сама для себе. Воно може й не правильно, але карантин вносить свої поправки.
Так от. Зрізала вербових гілочок і пішла на море. На морі сьогодні краса, море чисте і прозоре, мушлі виблискують на сонці… благодать. Божа благодать, думаю я і вирішую що мої наміри освятити вербу в морі, правильні.
Пам’ятаєте як на Водохрещя освячували море? І я згадала. Море у нас, у Скадовську освячене. Занурила свою гілочку в воду, прочитала “Отче наш” ( другої молитви не знаю), сказала слова подяки та попросила миру і здоров’я… Вірю! Все буде добре!
А ще згадала, що потім тією освяченою вербою треба бити один одного, щоб хвороби не чіплялися і взагалі все було добре.
Знаєте в чому сенс того биття і взагалі що відбувається? Отже, що ж це за вербові гілочки і чому вони освячуються в цей день – завжди за тиждень до Пасхи?
Пов’язано це з подією входу Ісуса Христа в Єрусалим. З Євангелія ми читаємо, що коли Він наближався до Єрусалиму, то багато, дізнавшись знаменитого чудотворця і проповідника почали захоплено його вітати. Щоб ще більше висловити своє захоплення і повагу, люди почали підкладати по шляху свої одягу, а деякі – зрізали пальмові гілки і стелили їх також по дорозі, або розмахуючи ними в повітрі вітали Чудотворця. З тих пір повелося в Палестині в пам’ять цієї події освячувати пальмові гілки. На Русі, в силу кліматичних умов, пальму роздобути важко. А одне з перших дерев, які дають зелень – це верба. Так і виник звичай освячувати ці гілочки зелені, в пам’ять того самого Входу.
Що ж стосується биття і всього що з ним пов’язано. Виникла ця традиція в народі і не має ніякого в собі сенсу. Більш того – це суперечить змісту свята і освяченню цих гілочок.
«Не я б’ю — верба б’є»?
Час змінювати традиції?
З святом!
