Продовжи челендж! Як У Лазурному на пляжі купували креветку у тих хто знає українську літературу..

110

Ось натрапила в Твіттері (Twitter) на історію яку розказав Гошик Вінницький про відпочинок у Лазурному. Ну, не зовсім про відпочинок, а скоріш за все про людей.

Про людей, про мову і про те як знання української літератури допомагає вести бізнес.

Вчора в Лазурному, відпочиваємо на пляжі, біля нас відпочиває компанія, між собою розмовляють українською. По пляжу ходять торговці пропонують креветки. Компанія до одно з них:
  • — пачьом крівєтки;
  • — па трідцать стакан і па сорак
  • — каво с українскіх пісатєлєй знаєтє?
  • — Шєвчєнка
  • — раскажітє стіх Шєвчєнка купім у вас 5 стаканов самой дарагой крєвєткі.

Торговець не зміг і пішов далі. Йде наступний, молодий хлопчина:

  • — пакуєм крєвєтку, крєвєтулічку.

Компанія до нього: — пачьом крєвєтка?

  •  — па 30 і 40 стакан.
  • — на каком язіке разгаваріваєтє?
  • — на рускам.
  • — какіх украінскіх пісатілєй знаєтє?
  • — Шевчєнка, Франко, Леся Украінка і т.д.

Компанія: — єслі раскажетє стіх украінского поета, купім у вас 5 стаканов самой дарагой крєвєтки.

Хлопчина поставив відра на пісок, виправив спину, гордо піднявши голову, почав:

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть,Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть Хлопчина розказав вірш до кінця, без жодної запинки, чітко, виразно і з інтонацією. Що компанія, що ми слухали з відкритими ротами.

Сказати, що ми були вражені — нічого не сказати.

В результаті, компанія купила у нього майже все відро креветки, а ми те що залишилось. От такі от челенжі тряпляються

Чому ж ми, знаючи, розуміючи, гарно розмовляючи українською, не правильно, не грамотно говоримо російською. Навіть не говоримо, а намагаємось і тужимось нею. Чи то ми так піднімаємо свою самооцінку, чи може то дань моді. Так вже й не модно те.

А нам треба більше таких курортників, може ми так і на нашу мову перейдемо. Згадаємо і соромитись не будемо її, бо є й такі.

Продовжи челендж!