Голова Всеукраїнської Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник розповів що пандемія коронавірусу не вплинула на зменшення потоку українських трудових мігрантів за кордон.
«Попит на людей, які їдуть на роботу в сфері сільського господарства, не зменшувався ні під час карантину, ані зараз. Робочі руки у сільському господарстві потрібні завжди. Польські фермери дуже розраховують на приїзд українців, які будуть працювати в сфері сільського господарства саме на сезонних роботах», — зазначив Воскобойник.
Водночас, за останні роки багато українців обирають працювати на виробництві замість сільських робіт. Зокрема, це пов’язано з погодними умовами та погіршенням клімату.
Так, експерт наводить порівняльну статистику запрошень, виданих у 2020 році у сфері сільського господарства та інших.
«Загальна кількість запрошень на роботу для українців на термін до пів року, яка не пов’язана із сільським господарством — становила 1 мільйон 350 тисяч одиниць. А запрошень, пов’язаних з цією сферою, було видано 140 тисяч. Тобто, майже в 10 разів менше. Це говорить про те, що не особливо українці цікавляться роботою у сільському господарстві», — додає президент Асоціації.
Зокрема, для розуміння попиту трудових мігрантів необхідно орієнтуватися у демографічній ситуації та відштовхуватися від розміру країни і від її міграційної політики.
Населення Польщі становить 37 мільйонів людей. Експерт додає, що поляки мають таку ж саму демографічну кризу, як і в Україні. Польські трудові мігранти їдуть працювати до Німеччини чи до Великої Британії.
Водночас у Чехії кількість населення — лише 11 мільйонів, це майже в 3,5 рази менше. Це означає, що «вони можуть брати менше людей на роботу».
Зокрема, у Чехії превалює робота на заводах, і у них немає окремих місць для роботи у сільському господарстві. Тим не менш, у 2020 році у Чехії працевлаштувалося 150 тисяч українців, додав Воскобойник.
«Найбільш масовий сегмент для працевлаштування — це молодь від 20 до 35 років. Це більш активні люди, у яких або ще немає сімей, або ще немає дітей. Вони обирають для себе можливість поїхати заробити грошей», — додав голова Асоціації.
У Скадовську, за кордон їдуть люди віком від 30 до 55 років. Молодь намагається облаштуватися там, а ті хто старший, то повертаються на відпочинок додомуі їдуть знову. На літні місяці більшість скадовчан намагається повернутися на батьківщину, бо кажуть, що робота влітку тут є, а вже у вересні знову масово поїдуть на роботу за кордон. Перші трудові мігранти поїхали вже цими днями.
Про роботу за кордоном з перших уст.
Кілька років тому я говорила з людьми які вперше з’їздили на роботу до Польщі, то була молода родина зі Скадовська. Так тоді та моя знайома Пані, яка повернулись з Польщі де працювали пів року, розказала, що їхні сподівання не зовсім справдились, платили менше ніж обіцяли, а робоча зміна була довшою за ту яка повинна бути, але: кредити вони з чоловіком закрили, вдяглися і ще й мають невеличкий залишок грошей. Будуть вдома три місяці і знову поїдуть до Польщі. Так як кредитів у них більше немає, вони більше часу і грошей планують витратити на себе там. Поїздять по екскурсіях і навіть планують відвідати сусідні з Польщею країни. Взимку поїдуть кататися на лижах – це там доступно, а тут то була мрія. А ще Пані сказала, що тепер вони знають про підводні камені роботи за кордоном, зможуть їх оминути і не витрачати гроші на те, на що їх можна не витрачати. “Трохи ще попрацюємо, а там може й залишимось, як складеться”.
Так цим літом та Пані у Скадовськ вже не поверталась, а її чоловік приїздив у місто, просто в гості.
От уявіть, як би всі працездатні люди виїхали з міста на заробітки за кордон, то хто б платив податки, хто б утримував різні установи і бюджетну сферу?
Використані матеріали: Джерело
