От у великих містах життя – клас!
Ходять у кіно, театри, казіно… розважаються – працюють, працюють – розважаються, а у нас, у провінції: робота – дім, дім – робота.
І тут у місцевій групі FB критичний пост про відкриття казіно! Прямо у центрі міста, у будівлі Укртелекому.
Ну, що робити, пишу:”Все, у понеділок піду” і подивлюсь як розважаються (це я подумала). О-о-о, зразу посипались коментарі у стилі “все пропало” і тільки декілька друзів вподобали коментар.
Кілька дзвінків, кілька повідомлень і наступного дня компанія була у зборі, вдягнена по погоді, з кошиками, відерцями і з гарним настроєм.
Софія була у захваті, що її любима вчителька збирала з нею шипшину і допомагала Тетяні Миколаївні як могла.
А де хто “оторвался от коллектива”, рванув у протилежний бік, і нарвав аж три відра ягід. Але Марину ми знайшли, вивідала її таємні місця та сфоткали для наступного разу.
Я знаю де взяти шипшину, коли доп’ю свою.
Нагулялись, надихались жовтнем, намилувались синім-пресинім небом, об’явили збір і віддали команду на вихід.
Плелись зморені і щасливі.
По завершенні нашої туристично-розважальної пригоди дівчата повмощувались у кріслах та пили духмяний чай з медом, цукерками та булочками. Діти ганяли по маршруту “кухня-балкон”, чоловіки на кухні вели розумні розмови,
