Приходить нова влада, вона рислінгів не п’є, французським не балується, курить і п’є щось інше. Шато Трубецького вже називається винсовхозом ім Леніна, додаються нові лінії на яких виготовляють вино “для всіх” але й зберігаються ті що “для своїх”. Коли вино роблять окремо для свої і для всіх, таке вино називають “не погане”. Крапка.
Потім наступили “перестройка”, “сухий закон” та всілякі “ніззя”, а в 2003 році все розвиднилось і стало “можна” На підприємство прийшли нові власники з бажанням відродити шато з його історією, легендами та продуктом, повернути йому славу минулих років та зробити ще кращим. Да, і вино буде одне для всіх – справжнє.
Підприємство стало називатись ВАТ «Князя Трубецького». На 300 га землі були висаджені нові виноградники міжнародних сортів, саджанці для яких привезли з кращих питомників Європи., самі виноградники розбили теж під євростандарт та провели капельне зрошення. З Італії привезли новітнє іноваційне обладнання лідера галузі Della Toffola та запросили найкращих фахівців виноробів.
В першу чергу були висаджені сорта винограду завдяки яким шато стало відомим на внутрішньому та міжнародному ринках. “Трубецький” був відомим у Європі своїм рислінгом, а у радянські часи хітом був “Оксамит України”.
Крім того що “У князя” відновили старі, популярні сорта вин тут працюють над зовсім новими та модними – розе (тобто рожеве) виготовляють з виноградного сорту “Сіра” який почали вирощувати з 2013 року.
Маєток виглядає як на картинці.
Вхід у підвали.
Бочки пусті, стоять для декору.
Під час реконструкції жодна з підвальних залів не була змінена та залишилась у тому стані якою була у 1900 році. До…
| Для виробництва витриманих сухих вин нового покоління власники придбали французські бочки компанії Seguin, Moreau, Vinea, вони виготовлені з кращих порід дубу, кращими майстрами своєї справи. Бочки живуть у виноробстві лише 15 років тому на кожній стоїть відмітка про початок використання. |
У ті часи коли модними були суботники (1965 р.) на території винсовхозу вирішили розчистити від сміття та розкопати вхід у старі підвали які залишились ще з часів самого князя Трубецького. Неочикувано ковш екскаватора наткнувся на щось тверде.”Клад” – вирішили всі і не помилисись, то був ящик з вином 1914 року – останній урожай зібраний у господарстві князя та документи з детальним описом процеса виробництва деяких сортів вина, бухгалтерія та відомості про постачання імператорського двору вином з шато.
Вина П.Трубецького.
А ще там, на глибині 10 метрів, знаходиться унікальна колекція вин, яка нараховує майже 10 тисяч пляшок. З них, сім тисяч пляшок – спадок радянського часу, це найкращі сорти -“Наддніпрянське”, “Оксамит України” та “Перлина Степу”. Тут у підземеллі, є навіть вина які вже не виробляють – це “Ркацітелі Бериславске” та “Мускат” 1980 року.
Маємо два келихи, для білого та червоного вина, дегустаційну карту та передчуття цікавого заняття. І почалось, вино наливається, потім стоїть, потім крутиться, потім нюхається, перевіряєься на серветку, а потім куштується і або випивається, або безсовісно виливається у білі чаші на столі. Ну то таке, то не про нас.
Кожне вино має свою історію, смак, присмак, колір, віддтінок, вік, та термін життя.
Вважається що звичайне сухе вино живе приблизно 50 років, потім воно вмирає. Найкращі вина живуть довше, а винам “Трубецького” вже більше 100 років і вони живі! Це все із за чудової землі, м’якого клімату та унікальногї атмосфери у підвалах.
Ми надегустувались, нахрумались печива і пішли в магазин за вином.
Залишили своє “Дякуємо” та вирушили далі.
Новий-старий знайомий скадовського мера Олександра Яковлєва вручив нам паспорти гостей Нової Каховки та провів невеличку екскурію історичною частиною міста.
Ми відвідали Вітовтову вежу яка має дуже давню та цікаву історію.
Вежа збудована ще у XIV сторіччі, і є єдиною оборонною спорудою часів Великого князя Литовського Вітовта, яка збереглася до наших днів. У часи князя Трубецького вежу перебудували у водонапорну і використовувалась у такий спосібдо 1950 року, до того як була збудована Каховска ГЕС. після чого бак для води демонтували, а вежа занепала.
Побували біля руїн палацу князя П.Трубецького який був збудований у стилі французського ренесансу нависокому березі Дніпра.
Парадный вхід з кам’яними воротами та кутовою фортечною вежею спрямований до річки, а більшість споруд майже зруйновані.
Сьогодні ведуться роботи по відновленню всього маєтку та палацу зокрема.
Парк теж вимагає змін, чистоти та порядку, але і зараз природній ландшафт та цікава історія роблять ці місця незабутніми.
