А ви знаєте як доторкнутися до дитинства? Як зазирнути йому в очі і відчути його усією душею?
Я зустріла своє дитинство вчора, під час зустрічі випускників Скадовської
середній школі № 1, випуск 1984 року.
середній школі № 1, випуск 1984 року.
Ми зустрічаємося майже кожен рік завдяки самій активній нашій активістці Галі. Голочка – дякую від нас усіх.
Тільки ти в змозі відірвати кожного з нас від телевізору, монітору і навіть від
роботи. Сила!
роботи. Сила!
Про те, як ти організувала у третьому класі детективну агенцію ім.Міс.Марпл, і чому я досі косо дивлюсь на цигарки, писати не буду
.

Зібрались усі чьотко.
Як положено, з запізненнями, вибаченнями і «штрафними санкціями». Постояли,
посиділи, відчули «лікоть ближнього» і понєслась…
посиділи, відчули «лікоть ближнього» і понєслась…
Ми обіймались, цілувались, говорили один одному компліменти, сміялись і ділились новинами.
Перебивали одино дного, перекрикували , махали руками …,а в очах світилось дитинство.
Воно світилось так – воно іскрилось, витанцьовувало гопачки і нестримно ну…бісилось, мабуть так.
Ми однокласники.
Як чудово, що є ті, хто на тебе запросто скаже Танька, Васька, Валєрка, Саня, не задумуючись, що у справжньому житті ти давно Тетяна Юр’ївна, Василь Дмитрович
чи Валерій Миколайович.
чи Валерій Миколайович.
А ти і не образишся, бо на своїх не ображаються.
Я пишу українською мовою (Таня я тебе почула) і хвилююсь, згадую Поліну Іванівну і боюсь наробить помилок (включила український правопис – за помилки значить не відповідаю). І зновувідчуваю себе (і вас) «крокодилами безрогими», так ніжно могла обзиватись тільки вона. Світлана Михайлівна і Людмила Іллівна… Ви навчили нас не тільки мовам і математикам. Ви навчили нас дружити, цінити, любити, пишатися містом, школою і родиною, бути скадовчанами завжди, будь ти у Пітері, Дніпрі чи, практично, італієць.
А ще ми зробили «шпорно- анкетне» опитування на тему «Ким я хотів бути і що з мене виросло».
Так от, по підсумках маю сказати: «Виросли Люди – вчителі, лікарі, моряки, бізнесмени, електрики, зварювальники, музиканти, інженери… «

Юра! Не важливо, що ти не став футболістом і барменом. Все одно ти наливаєш краще за всіх, а танцюєш так, як нашим футболістам і не снилось грати у футбол.
Саня! Ти моряк, боцман. Все які заказував.
Хтось хотів «Ой-йо-йо!» , а має
«Ай-йа-йа-й!», що теж результат.
«Ай-йа-йа-й!», що теж результат.
Лора, «Всё» в твоїх руках. Так граціозно «прооперувати» однокласника можеш тільки ти, а головне – він навіть не чинив опір.
Юра (Павлович) – космос ще тебе чекає! Тільки, прошу, без фанатизму. Ми всі будемо переживать, єслі шо.
А потім,уже практично вночі, згадали про «коней», і Юрій Павлович організував доставку однокласників по домам.
Скадовськ нічний – гарний, знайомий, рідний.
Ми закінчили школу 32 роки тому ,нам майже по 50 років, але ми все одно КЛАС!