І знову про акцію на хліб. Чому ми вважаємо що нам завжди хтось щось виннен і обов’язково надуре??

1163

Уже два місяці у Скадовську триває соціальна програма «З турботою про кожного», від районного споживчого товариства. Спочатку все було добре і всі були задоволені. Але чим далі тим частіше чуються незадовільні коментарі, бурчання та звинувачення в бік організаторів акції.

Люди! Може ми розучились бути вдячними? Чому ми вважаємо що нам завжди хтось щось виннен? Чому коли питання стосуються державних установ у більшості язик залазе в jopu і ми на задніх лапках в полупрісєстє робимо те що нам кажуть, а не те що ми хочемо отримати відповідно до законів. Ми наймаємо посадових осіб за свої гроші на роботу для обслуговування нас. Вони слуги народу, наші слуги. Ми платимо, вони винні виконувати (не порушуючи законів). Так? Тут вимагаємо, стоїмо на своєму і відстоюємо свої права відповідно до їх обов’язків.

А з хлібом інший випадок.

Одна приватна фірма яка нам нічого не винна домовилась з іншими приватними фірмами які теж нам нічого не винні, про спільну добру справу. Є можливість допомогти людям, чому не зробити добру справу? Вирішили. Зробили. І що маємо? То хліб гливкий, то в черзі на ногу наступили, то хліба не вистачило.

Люди! Будьте вдячними і вам повернеться!

А щодо закінчення акціїї після виборів… давайте доживемо, тоді побачимо. Ми ж з головами дружимо і розберемося за кого голосувати.

Програма «З турботою про кожного» це соціальна програма для незахищених верств населення спрямована на допомогу скадовчанам які потребують допомоги від суспільства. Пенсіонери, малозабезпечені родини, люди з пільговими посвідченнями мають можливість, два рази в неділю придбати хліб із знижкою в 50%. В акцію потрапляє різний хліб, не тільки кирпичик, який окремо не печеться бо місити два тіста просто невигідно підприємству, ви ж грамотні, розумієте.

І зараз, у деяких магазинах задіяних в акції збільшили кількість хліба зі знижкою, то не добре? Добре.

А я би хотіла щоб у Скадовську всі були здорові та заможні, щоб старики не принижувались, щоб не треба було робити акціїї на хліб, молоко чи пральні порошки. Щоб пенсіонери їздили подорожувати і ходили-гуляли місто завжди у гарному настрої. Щоб діти їм не допомагали бо у них все було і на все вистачало…

Давайте будемо вдячними, хоч потроху, щоб дівчата з магазину не писали подібних постів, а отримували задоволення від спілкування з нами.

Elena Baeshu«Я администратор магазина «Джем» по Гуманенко.Из всей сети наших магазинов, нас делегировали на то, чтобы мы передавали хлеб по социальной цене для » Незахищених верств населення», ключевое слово, передавали. Потому что наше предприятие не имеет с продажи этого хлеба прибыли. У нас, такая же ситуация как в «Джеме» по Мариинской. Постоянно ругаються, говорят, что будут жаловаться в Горсовет, требуют жалобную книгу, просят по 2 булки, для соседа лежачего, для бабули с палочками которая вообще не может прийти.
Представьте себе на секундочку, когда стоит на против тебя пожилой человек с добрейшими и грустными глазами одновременно, говорит:
— Дайте мне 2 булки хлеба у меня дома жена лежит, она сама не может прийти, больна.
А мы в ответ:
— Извините пожалуйста, за вами ещё 50 человек стоит и каждый из них тоже хочет помочь своему соседу, знакомому, родственнику.
Кто подскажет, что делать нам в такой ситуации, как правильно поступить?
Если мы хоть одному, отпустим две булки, начнут требовать все и тогда хватит только на половину очереди.
Попросили Александра Ивановича Касьяненко добавить хлеб, нам пошли на встречу, добавили 35 булок, разбирают конечно за 5 мин. для нашего микрорайона этого мало.
Дорогие, но мы можем быть благодарны,что даже такое количество помогает нашим покупателям справляться в такое для всех, нелегкое время.
Хочу отметить, что есть очень благодарные покупатели. Уважаемые наши покупатели, мы вас всех любим, стараемся комфортно для вас, обслуживать. Пожалуйста будьте терпеливее и к нам))) С любовью к ВАМ сеть магазинов «Джем»!!!»

Дякую.