У вас є новорічно-різдв’яні традиціїї?
Традиціїї крім: зустрічати Новий рік з родиною, Вечерю з кумами, а Різдво з сім’єю. У нас є.
Ми подорожуємо. Іноді ми їдемо за новими маршрутами, а іноді за улюбленими. Але все починається з “треба завезти вечерю до кума”…
Ми були у Миролюбівці, про це село я вже писала: Скадовськ-Карпати. Перша зупинка — Миролюбівка. Наші люди є повсюди! і тому не буду повторюватись, але про запеченого гусака від господині Валентини Андріївни скажу. Чесно – фото зробити не встигла, а в інтернеті такого немає.
Тож по черзі. Ідете на подвір’я і вибираєте найкращого гусака. Не кормите його добу, потім… Рука не підіймається написати… Натираєте його сіллю, перцем, додаєте спецій але небагато і не заморських. Начиняєте яблуками і залишаєте поки не розтопиться піч.
Вкладаєте гусака в казан або глибоку жаровню. Вкриваєте його мокрою соломою або мокрим сіном і ставите в піч. Коли солома/сіно пересихає, то треба соломку/сіно змочити водою ще і хай собі печеться години зо три.
Так, якщо гусак спікся це не означає що він готовий до столу. Його треба вкрити, закутати та залишити на годину (так як ми вкриваємо пюре, коли воно вже готове, а гостей ще нема). Зняли з гусака кожуха і дивимось, якщо гусак по грудці тріснув, видно кістку і вона легко виймається, от тоді гусак готовий. От такий різдвяний гусак чекав на нас у Миролюбівці. (не довго)
Якщо у нас немає можливості чи бажання вовтузитись з піччю, то гусака можна обмазати глиною і пекти у духовці, або як ми вже звикли у рукаві для запікання. Але зразу не виймати його з рукава і накривати кожухом обов’язково.
Наші куми, вже ваші знайому передають всім вітання з святами і найщиріші побажання здоров’я, миру та достатку.
Ми говорили, співали, грали, підіймали чарки з різними тостами, згадували минуле і мріяли про майбутнє.
Зранку зібралися і поїхали далі… Традиція.