1 C
Skadowsk
Вівторок, 9 Березня, 2021

Важке повернення на Батьківщину…Враження українки про “допомогу” наших представництв в Європі.

Скадовчанка Анастасія Яковлєва, у своєму дописі в фейсбуці розповідає як вона поверталась в Україну з Німеччини де була на студентській практиці і де її застав карантин.
Anastasiia Yakovlieva

Важке повернення на Батьківщину…
На початку весни в мене почалось стажування у Фонді Конрада Аденауера в Берліні.
Якраз у березні коронавірус почав розповсюджуватись в Європі та Україні.
Спочатку я вирішила залишитись в Берліні і закінчити нормально стажування. Але через 2 тижні нас перевели на роботу на дому (home office).
Попрацювавши 3 тижні вдома, я зрозуміла, що напевне вся практика так і пройде, тому вирішила повернутись в Україну.
На той момент (3 квітня) авіасполучення вже було припинено, тому єдиний варіант повернутися був особистим авто через Австрію та Угорщину.
Якраз на початку поїздки, в мене почав ламатись телефон (зараз він повністю перестав працювати, а тоді дуже сильно глючив).
Виїхала о 10 вечора у п’ятницю з Берліна і на блаблакарі о 7 ранку прибула на кордон Німеччини та Австрії (по трасі А1 через Мюнхен).
Одразу на кордоні Австрії мене висадили з машини і заборонили подальший проїзд. Як виявилось, австрійський кордон українцям можна перетинати лише з 17:00 до 2 ночі.
Мене довезли до найближчої заправки, звідки й почалась моя важка подорож.
Пройшови десь кілометр з важкими сумками я дісталась до залізничного вокзалу. Купила прямий квиток до Будапешту.
Як виявилось, можна перетнути австрійсько-німецький кордон потягом. Не було жодного контролера, тому я спокійно перетнула перший кордон і вже о 15:00 була на кордоні Австрії та Угорщині.
Там ситуація інша. У потяг заходять прикордонники і перевіряють документи. Я віддала свій паспорт і коли прикордонники побачили, що я українка, вони сказали мені виходити і повертатись в Німеччину.
Вони насильно забрали мої речі з потягу і вивели на вулицю. Я їм почала пояснювати, що в мене немає ні зв’язку, ні грошей, ні місця де я б могла залишитись і просила їх про допомогу і розуміння.
Німецькою мовою говорила лише одна жінка, усі інші лише угорською. Зі мною відмовлялися говорити і просто ігнорували, щоб я від них відстала. Тільки ця жінка, прикрикуючи, вимагала, щоб я пересіла на інший потяг і забиралась геть.
Побачивши, що я відмовляюсь пересідати, вона забрала мої валізи і власноруч затащила їх на інший потяг. Силою мене пересадили і стояли біля дверей, щоб я не зійшла з потягу.
Я сказала, що в мене немає грошей, щоб оплатити проїзд, на що мені грубо відповіли “їдь зайцем”. Останнє питання яке я задала: “Куди їде цей потяг?”.
– в Брук – відповіла жінка з прикордонної служби
– де це? – запитала я
– я не знаю. Мене це не стосується. Це твої проблеми
Виходить, вони просто мене заштовхали у єдиний потяг, що їхав у Австрію, не давали вийти і навіть не сказали куди цей потяг їде.
Інтернету в мене не було. Чисто логічно я вирішила вийти одразу на наступній зупинці. Як на зло, при зупинці потягу заклинили двері, і я не змогла вийти на потрібній зупинці. Потяг рушив далі.
Через 10 кілометрів він зупинився на іншій зупинці, у глухому полі.
Я вийшла. Єдиним моїм варіантом було пройти 10 км пішки у напрямку до контрольно-пропускного пункту Австрії та Угорщини.
Я почала йти з двома валізами. Мені зустрілось багато велосипедистів і жодної машини. Я питала як можна дістатись до кордону, і всі відповідали, що треба пройти 10 кілометрів.
Пройшови кілометр-два, я зрозуміла, що не дійду, тому повернулась назад до колій. Побачила вдалині сусіднє село і вирішила піти до нього.
Нагадую, що в мене не було зв’язку (доступу до Інтернету), не могла зв’язатись з батьками. Добре, що в мене були контакти посольства України в Угорщині, тому я їм зателефонувала і просила допомоги. Так як я була в Австрії, вони мені надали контакти посольства України в Австрії.
Я зателефонувала і пояснила, що я в глухому полі і мені треба дістатись кордону. На що мені у нервовому тоні відповіли: “Шукайте таксі!”. Я пояснила, що в мене немає зв’язку, я не знаю номера таксі. Я попросила їх мені замовити Убер, на що мені відповіли: “Ні, не замовимо”. (причину не пояснили). Сказали перетелефонувати через 5 хвилин, і мені дадуть номер таксі. Через 5 хв я знову подзвонила, мені знову нервовим тоном сказали: “Почекайте! Зателефонуйте ще через 5 хв”.
Тоді я зрозуміла, що ніхто мені не допоможе…
Я дійшла пішки до сусіднього села, вийшла на дорогу і почала стопити автомобілі. Друга машина зупинилась, і добрий чоловік погодився мене не тільки завести до міста де є кордон, а й відвіз прямо до кордону.
Там була заправка й доступ до інтернету. Я подзвонила посольству в Угорщині, і вони мені сказали що я маю дістатись Будапешту, де кожну годину ходить електричка в Україну.
На кордоні я знайшла румина, який погодився підвезти мене в Будапешт.
Я прибула до кордону о 5 вечора, але сам кордон відкривався о 9. Там була величезна черга з машин, але мені пощастило, що цей румин був 10-й у черзі.
О 9 вечора, ми перетнули кордон Австрії та Угорщини (за 15 хв) і я дісталась Будапешту. Водій, який мене підвозив, відмовився брати гроші).
На 11 вечора в мене був замовлений автобус з Будапешту до Чопу.
Ми прибули на кордон з Україною о 3 ранку. Усіх висадили з автобсусу, бо кордон переходився лише пішки.
Мені повезло, бо я потрапила у першу хвилю і пройшла кордон лише за півтори години. (коли деякі чекають по 5 і по 10 годин)
Усім нам поміряли температури, та ми підписали договір про самоізоляцію.
Також, пощастило те, що нам сказали, що 5 квітня це останній день для вільного перетину кордону на машині. Далі кордони закриваютсья і всім необхідно буде пройти обсервацію.
О 7 ранку я була вже в Україні. Мене зустрів тато і відвіз додому)
Отже, 2 дні і три безсонні ночі.
Тепер я вдома! Можу зробити висновок, що є хороші люди, які допоможуть і підтримають.
Але я повністю розчарована роботою наших посольств за кордоном. Вони не володіють інформацією, і у кризових ситуаціях просто відмовляються допомогти. Єдине посольство, яке надало інформацію – це посольство України в Угорщині.
Всі останні просто готові кинути українців на призволяще. Навіть якщо це загрожує твоєму життю. На кордоні я познайомилась також з багатьма українцями, які розказували страшні історії, що їх посеред ночі кидали на кордоні і не дозволяли проїхати далі, а наші посольства просто НІЧОГО не робили.
Наша країна запровадила дуже жорсткі заходи. Але на мою думку, влада не має права обмежувати в’їзд українців в Україну, адже це пряме порушення прав людини. Навіть сполучення в Україні – і те закрите. Так не має бути.
Я розумію, що коронавірус. Але не можна через хворобу знищувати економіку, зупиняти сполучення, обмежувати права людей.
Ось моя історія. Хочу подякувати усім, хто підтримував мене!
Без підтримки це було б просто нереально.

Схожі записи

Спогад про Хорли

Хтось вважає степ суто українським чинником історії, а хтось – інтернаціональним. Аргументів на користь інтернаціоналізму вистачає: за цю територію змагались різні племена і народи,...

Як скадовчани ставляться до вакцинації від COVID-19

Ми, в групі "Скадовська толока" зробили опитування і подивились як скадовчани ставляться до вакцинації проти COVID-19. В опитуванні взяли участь 168 чоловік На сьогоднішній день, 68%...

Скадовські новини одним рядком. Про перемоги, вакцинацію у Скадовську, сміття на вулицях, ковбасу дешевшу ніж в СРСР

Все наше життя - новини. Коробкова Марія, учениця 10А класу опорного закладу "Академічний ліцей" отримала диплом та срібну медаль переможця Всеукраїнського етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

- Advertisement -

Свіжі новини

Спогад про Хорли

Хтось вважає степ суто українським чинником історії, а хтось – інтернаціональним. Аргументів на користь інтернаціоналізму вистачає: за цю територію змагались різні племена і народи,...

Як скадовчани ставляться до вакцинації від COVID-19

Ми, в групі "Скадовська толока" зробили опитування і подивились як скадовчани ставляться до вакцинації проти COVID-19. В опитуванні взяли участь 168 чоловік На сьогоднішній день, 68%...

Скадовські новини одним рядком. Про перемоги, вакцинацію у Скадовську, сміття на вулицях, ковбасу дешевшу ніж в СРСР

Все наше життя - новини. Коробкова Марія, учениця 10А класу опорного закладу "Академічний ліцей" отримала диплом та срібну медаль переможця Всеукраїнського етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких...

Як будуть щеплювати від коронавірусу. Питання які хвилюють скадовчан.

На першому етапі щеплення в Україні робитимуть лише мобільні бригади. Це група з лікаря, двох медсестер, водія та реєстратора, який фіксуватиме, кого вакцинували, і...

Тепло людських сердець

У діяльності громадської ради при Скадовській райдержадміністрації склалася добра традиція починати новий робочий рік з ґрунтовного підведення підсумків за рік минулий, звіту про досягнення...