35. Всім випускникам 1984 року Скадовської середньої школи №1 присвячується.

Ви знаєте, нам дуже повезло з шкільним життям. Дуже і багаторазово. У нас були Вчителі, ми були дружніми і змогли перенести ту дружбу майже через все життя. Ще багато чого можна внести в перелік “чому нам так повезло” і я впевнена що більшість класів назвуть ті ж причини, але.. Але у вас немає Галі!

Наша Галя.

Ми взагалі зустрічаємось часто, майже кожен рік. У нас, так сказать, традиція. Кожен рік, переважно влітку, коли наша Галя приїзджає до мами у Скадовськ, ми зустрічаємось. Точно як у кіно, але ще ніхто нікуди не літав і на чужу адресу не потрапляв.

Тож у нас є Галя і нам дуже з цим повезло! Галя, дякую тобі за наші зустрічі, за те що ми завжди тримаємось разом і знаємо як і де кого шукати, не губимось і не пропадаємо, а головне, що ми маємо чудову можливість повертатися у наші шкільні роки і проживати їх ще і ще.

Що таке зустріч через 35 років.

Так і в цей раз, ми чекали нашу Галю, вона приїхала і ми зустрілись. 35 років після школи це вам не жарти! Це серйозне меропріятіє.

Ви знаєте що таке клас і однокласники через 35 років? Тільки не кажіть про зусріч через роки, шкільну дружбу, перше кохання, портфелі, книжки, банкет, гламур і хто що пив. Те все було…

Через 35 років зустріч справжнього класу це як наче вчора розійшлись. А ще, це промови й виступи без сценарію, це імпровізований музей коли всі екскурсоводи, написання творів на тему “Лист з минулого” коли оцінка завжди “відмінно” і приміряння чужих окулярів (неначе своїх нема).

35 років… є що згадати і про що поговорити.

Наші вчителі

Ми згадали наших класних керівників і вчителів: Михайлову Поліну Іванівну, Безбражну Світлану Михайлівну, Кремінську Людмилу Іллівну, їх вже немає з нами, але велика їм подяка і пам’ять від нас. Ці вчителі вклали в нас частину своєї душі і серця, мудрості і життєвої науки і ми з гордістю несему ті науки по своєму життю.

Від тих хто вчив в інститутах математику подяка Світлані Михайлівні за знання, за теорему Вієта, квадратні рівняння і біном Ньютона, за те що не соромно було сказати на всупних іспитах що закінчив Скадовську школу №1.

Віра Іванівна Судіна, ми згадали і Вас. Ви навчили нас писати конспекти! Гарно і правильно! Один білет на одну сторінку! Я за цим принципом писала і пишу весь час. А наші хлопці признались, шо Ви були найгарнішою вчителькою у школі. Ось так.

Ми згадали мабудь всіх своїх вчителів і знаєте, вони в нас були найкращі! Наймудріші, найвеселіші і найсправедливіші. Так вирішили випускники 1984 року Скадовської школи №1.

Твір на задану тему “Про життя, мрії і бажання”

Якось під час минулої нашої гарндіозної зустрічі, про яку я чесно відчиталась перед нашим класом- Просто клас! ми робили «шпорно- анкетне» опитування на тему «Ким я хотів бути і що з мене виросло». Тож і в цей раз ми продовжили нашу традицію і писали собі листи з минулого про мрії, життя і з побажаннями.

Розкрию секрети:

Юрій Павлович мріяв бути міліціянтом ним і став.
Хтось бажав бути сексуальним аж до 100 років і вирішив що це бажання не здійснилось! Ти шо!!! Вигукнули ми всім нашим банкетом! І довели нашій пані, що її сексуальності вистачить на 1000 років! Вона нам повірила!
Тетяна Мудра мріяла бути лікарем. Тетяна Юріївна, ти чудовий лікар.
А наш стоматолог Інна Первоглаз мріяла бути інженером морського транспорту, що не заважає їй гарно лічити зуби.
Той хто мріяв займатися мистецтвом, ним займається і живе ним! (Аня Серебрякова)
А наш хореограф Галя Петровська мріяла бути космонавтом, міліціянтом, морським капітаном і балериною.
Той хто мріяв стати десантником став вчителем і дуже задоволений життям! Вася, ми за тебе дуже раді, а я тепер, ніколи не забуду про сині і червоні проблискові маячки на машинах швидкої допомоги, охорони і поліціїї. Вчитель-десантник то ого-го!
Наші хлопці будують Київ. Михайло Віцин мріяв стати військовим, а організував будівельну фірму.
Один з найбільших наших мрійників Валера хотів всього. Хотів бути футболістом, хокеїстом, гаїшником… він так само як і раніше вболіває за наших футболістів, дивиться хокей, воде автомобіль і керує базою вдпочинку.
Свєта! Бажання стати вчителем молодших класів мабудь було не дуже сильним раз ти обрала за спеціальність товарознавство. Вона тобі личить.
Гена Нартов завжди за мету ставив порядність у відношенні до роботи та людей. Його слово то Слово! Так і вийшло, Гена – ти гарна і відповідальна людина!
Вітя, цифри то твоє! Спитай кого завгодно і ми тобі нагадаємо контрольні, самостійні, домашні завдання і твій страшний почерк який до 10-го класу навчились читати всі учні нашого класу.
Толя Швець – ти душа-чоловік! В тебе все вийшло, ти знаходиш час на друзів і на дружбу, ти те плече на яке завжди можна обпертись.
Юра, ти мріяв робити ковбасу, раз вчився на технолога м’ясопереробної промисловості? Чи механіком авто? Ти теж отримав цю спеціальність. У минулий раз ти казав що мріяв стати барменом, а тепер мрієш стати ландшафтним дизайнером?

Як швидко летить час, які мінливі у нас мріїї, нехай вони здійснюються…

Наші вітання і побажання.

Про що ми майже не говорили, так це про політику. Ми бажали:

МИРУ і перемоги! Жити в квітучій Україні!
Хлопці сказали що наші дівчата найгарніші і щоб ми такими залишались
Здоров’я, вдачі, розуміння і гарних емоцій. радості і щастя!
Нових зустрічей! (Галя почула!)
Кохання, гарної роботи, онуків, родинного затишку і задоволень.
Всім дівчатам по шубці, хто не хоче шубку – тому сережки.
Хлопцям – побудувати будинок у мирній Україні.

“І всім випускникам 1984 року Скадовської школи №1 – бути й надалі яскравими, щасливими і з добрим серцем!”

Наш музей.

Ми, випускники далекого 1984 року чи то звикли мати з собою під рукою все що треба, чи то радянські часи нас загартували, але коли ми захотіли музей, у нас організувався свій музей!

Дівчата побрали з собою світлини тих, минулих років. Кожен додав до тих світлин свою розповідь… Ми пройшлись тими вулицями, були на тому параді і в тій лісосмузі. Ми з’їздили класом в Буркути і батьки зварили для нас юшку. Ми знову стали дітьми, батьки були з нами, вчителі молодими, а попереду ще було все життя…