В нашому 4-А класі, Скадовської школи №3 був випускний. Ми обійшлись без бальних-вечірніх суконь, костюмів-фраків, банкетів та таємного збору грошей на випускний. У нас все було класно, відкрито, душевно, емоційно чесно, по доброму і по дитячому. Да, у нас найкращі діти, ми найкращі батьки, але…

Але у наших дітей був найкращий перший вчитель. Перший Вчитель – Тетяна Миколаївна Адзима.

Найдобріший, наймудріший, найвеселіший, най,най, найкращий Вчитель. Ми разом вчились писати, читати, співати, танцювати, дружити, поважати, цінити, любити… Ми разом росли, дорослішали, змінювались… і ми йдемо далі. У 5-й клас, а вона знову в перший. Комусь незнано повезло, чиїсь діти будуть вчитися у самого кращого вчителя в світі, сказали учні 4-А класу і ми з ними погодились.

Як мало люди придумали слів щоб сказати просте “Дякую” з отим поривом серця який затамовує подих, з сльозою яка весь час навертається на око, з голосом який тремтить, з тим словом яке не вміщає в себе все те що хочеться сказати.

Дякую, кажу я Вам, з сльозою, голосом і від усього серця.

Тетяно Миколаївно, Ви Вчитель! Добра Вам, сил, енергії та щастя. Щастя кожен день, кожної миті, кожного ранку і кожного вечора.

Нехай те щастя буде нанизане в намисто.

Нехай ті намистини у намисті будуть різні,

Великі чи малі, яскраві чи звичайні, ну прості,

Але нехай воно, намисто те, ніколи не порветься.

Носіть його, те намисто Щастя, будьте щасливою!